Будь-який підприємець може зіткнутися з ситуацією, коли контрагент не виконує або виконує з порушенням свої зобов’язання: затримує оплату, порушує строки постачання чи ігнорує умови договору. Саме для таких випадків у договорах передбачаються штрафні санкції. Вони одночасно стимулюють виконання зобов’язань і компенсують можливі втрати.
У цій статті розглянемо, що таке штрафні санкції, чим вони відрізняються між собою та як їх правильно стягнути.
Що таке штрафні санкції в договорі: правова природа
Правове визначення штрафних санкцій закріплене у частині 1 статті 230 Господарського кодексу України: штрафні санкції – це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення правил здійснення господарської діяльності або невиконання / неналежного виконання господарського зобов'язання.
Для цивільно-правових відносин подібне визначення містить стаття 549 Цивільного кодексу України: неустойка (штраф, пеня) – це грошова сума або інше майно, які боржник зобов’язаний передати кредитору у разі порушення зобов’язання.
Штрафні санкції виконують кілька основних функцій:
- стимулюють належне виконання зобов’язань (превентивна функція);
- компенсують втрати кредитора, спричинені порушенням договору;
- формують культуру договірної відповідальності між сторонами;
- спрощують доведення розміру шкоди — якщо встановлена неустойка, окремо доводити збитки не потрібно.
Які бувають штрафні санкції: штраф, пеня та неустойка
Українське законодавство передбачає три форми штрафних санкцій, які відрізняються порядком нарахування та сферою застосування.
|
Вид санкції |
Механізм нарахування |
Типова сфера застосування |
|
Штраф |
Фіксована сума або відсоток від загальної суми договору / зобов'язання; нараховується одноразово |
Порушення умов поставки, якості, кількості товару; непередання документів |
|
Пеня |
Відсоток від суми простроченого грошового зобов'язання за кожен день прострочення; нараховується щодня |
Прострочення оплати товарів, робіт, послуг; несвоєчасне повернення коштів |
|
Неустойка |
Узагальнюючий термін для штрафу та пені; може бути як одноразовою, так і щоденною |
Будь-яке порушення договірного зобов'язання відповідно до умов договору |
Важливо: одночасне стягнення штрафу і пені за одне й те саме порушення часто стає предметом судових спорів. Конституційний Суд України та Верховний Суд у своїх рішеннях звертали увагу на недопустимість подвійної відповідальності за одне порушення як таке, що може суперечити принципу справедливості.
Водночас актуальна судова практика 2024–2025 років показує інший підхід: якщо договір чітко розмежовує підстави застосування штрафу і пені (наприклад, штраф – за сам факт порушення, а пеня – за кожен день прострочення), таке нарахування може визнаватися правомірним.
Підстави для нарахування штрафних санкцій за договором
Нарахування штрафних санкцій за договором можливе лише за наявності певних умов:
- Порушення договірного зобов’язання – наприклад, прострочення оплати, ненадання послуги або поставка неякісного товару.
- Наявність договірної або законодавчої підстави – санкція має бути прямо передбачена договором або законом. Без цього її стягнення неможливе.
- Вина боржника – відсутність форс-мажору або інших обставин, що звільняють від відповідальності.
- Письмова форма неустойки – згідно зі ст. 547 ЦК України, умова про забезпечення виконання зобов’язань має бути оформлена письмово, інакше вона є нікчемною.
- Дотримання строків позовної давності – загальний строк становить 3 роки (ст. 257 ЦК України). Для пені в господарських відносинах може застосовуватися спеціальний строк 6 місяців (ст. 232 ГК України), якщо інше не встановлено договором.
Розмір штрафних санкцій: законодавчі обмеження та договірна свобода
Сторони мають значну свободу у визначенні розміру штрафних санкцій, однак законодавство встановлює певні межі:
- Пеня за прострочення грошових зобов’язань між суб’єктами господарювання не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ (ст. 343 ГК України). Станом на 2025–2026 роки облікова ставка становить 13,5% річних, відповідно максимальний рівень пені – 27% річних.
- Штраф у надмірному розмірі (наприклад, понад 50% вартості договору) може бути зменшений судом як такий, що є явно несправедливим.
- У споживчих договорах діють додаткові обмеження, передбачені Законом України «Про захист прав споживачів».
Рекомендована практика – встановлювати пеню у вигляді відсотка від суми простроченого зобов’язання за кожен день (наприклад, 0,1% на день), а штраф – як фіксований відсоток від загальної суми договору (наприклад, 10%) у разі настання визначеної події.
Форс-мажор та його вплив на штрафні санкції
Форс-мажор (непереборна сила) – це обставини, які звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язань. В Україні перелік форс-мажорних обставин визначає стаття 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати», а засвідчує їх настання – Торгово-промислова палата України (ТПП).
Ключові правила застосування форс-мажору щодо штрафних санкцій:
- Повідомлення кредитора. Боржник зобов’язаний повідомити про форс-мажор у строк, визначений договором (зазвичай 5–10 робочих днів з моменту настання обставин).
- Наслідки порушення строків повідомлення. Несвоєчасне повідомлення може позбавити права посилатися на форс-мажор.
- Сертифікат ТПП. Є доказом у суді, але не гарантує автоматичного звільнення від відповідальності – суд оцінює причинно-наслідковий зв’язок між обставинами та невиконанням зобов’язань.
- Воєнний стан. Активні бойові дії можуть визнаватися форс-мажором, однак потрібно довести, що саме вони унеможливили виконання договору.
Практична порада: варто чітко прописувати у договорі форс-мажорні умови – перелік обставин, порядок підтвердження та строки повідомлення сторін.
Порядок стягнення штрафних санкцій через суд
Якщо контрагент відмовляється добровільно сплачувати штрафні санкції, кредитор має право звернутися до суду. Алгоритм дій зазвичай виглядає так:
- Направити претензію боржнику. У письмовій формі із зазначенням суми боргу, підстав нарахування та строку для добровільної сплати. У господарських спорах досудовий порядок є обов’язковим (ст. 222 ГК України).
- Підготувати розрахунок санкцій. Окремий документ із детальним математичним обґрунтуванням пені та штрафів за кожен період прострочення.
- Зібрати доказову базу. Договір, акти виконаних робіт або поставки, платіжні документи, листування, а також підтвердження направлення претензії.
- Визначити підсудність. Господарський суд – для спорів між суб’єктами господарювання; цивільний – для спорів за участю фізичних осіб.
- Подати позов до суду. Із додатком усіх доказів, розрахунку санкцій та підтвердження сплати судового збору.
- Отримати виконавчий документ. Після набрання рішенням законної сили – звернутися до державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Зазвичай господарські спори розглядаються до 60 днів, а у спрощеному провадженні — орієнтовно до 30 днів з моменту відкриття справи.
Позовна давність за вимогами про стягнення штрафних санкцій
|
Вид вимоги |
Строк позовної давності |
Правова підстава |
|
Загальна позовна давність (більшість вимог) |
3 роки |
Ст. 257 ЦК України |
|
Пеня в господарських відносинах (якщо в договорі не встановлено інше) |
6 місяців від дня, коли кредитор дізнався про порушення |
Ст. 232 ГК України |
|
Вимоги за договором страхування |
3 роки |
Ст. 257 ЦК України |
|
Вимоги щодо застосування наслідків нікчемного правочину |
3 роки |
Ст. 261 ЦК України |
Увага: пропуск строку позовної давності може стати самостійною підставою для відмови у позові, якщо боржник заявить про це в суді.
Відновлення строку можливе лише у виняткових випадках і за наявності поважних причин, зокрема тяжкої хвороби або перебування в зоні бойових дій.
Зменшення штрафних санкцій судом: підстави та практика
Стаття 233 ГК України передбачає право суду зменшити розмір штрафних санкцій, якщо вони є надмірними порівняно зі збитками кредитора. Аналогічне положення містить і ст. 551 ЦК України.
Під час розгляду таких питань суд зазвичай враховує:
- ступінь виконання зобов’язання боржником (повне або часткове виконання);
- майновий стан сторін та співмірність санкцій із реальними наслідками;
- наявність вини кредитора у виникненні прострочення;
- тривалість прострочення та поведінку боржника (чи вживав заходів для виконання зобов’язання, чи здійснював часткові платежі).
Судова практика Верховного Суду 2023–2025 років показує, що неустойку часто зменшують, якщо її розмір є непропорційним і перевищує орієнтовно 30–50% основного боргу. Для цього боржнику необхідно заявити відповідне клопотання та надати докази невідповідності санкцій реальним збиткам кредитора.
Типові помилки при включенні штрафних санкцій до договору
Наведемо найпоширеніші помилки, яких припускаються сторони при формулюванні умов про штрафні санкції в договорі:
- Усна домовленість про неустойку. Ст. 547 ЦК України вимагає письмової форми — усні домовленості є нікчемними.
- Відсутність конкретної підстави нарахування. Формулювання на кшталт «штраф за порушення договору» є надто загальним. Краще чітко визначати: прострочення оплати, поставки, ненадання документів тощо.
- Фіксована сума пені без прив’язки до відсотка. Наприклад, «100 грн/день» замість «0,1% від суми заборгованості» може бути неефективним при великих сумах.
- Ігнорування законодавчих обмежень. Пеня, що перевищує межі, визначені ст. 343 ГК України, може бути зменшена судом.
- Відсутність або нечітке форс-мажорне застереження. Важливо визначити перелік обставин і порядок повідомлення сторін.
- Неурегульований порядок нарахування при частковому виконанні. Договір має чітко визначати, від якої суми рахується пеня у разі часткової оплати.
Штрафні санкції — це не лише інструмент відповідальності, а й елемент управління ризиками. Чітко прописані умови зменшують кількість спорів і підвищують шанси на ефективне стягнення у разі порушення договору.
Назад