Кредитний портфель: що це таке, види та аналіз

Банки та фінансові компанії заробляють переважно на кредитах — коли видають гроші під відсотки. Усі ці кредити разом утворюють кредитний портфель — загальну суму коштів, які позичальники ще не повернули на певну дату.

Цей показник показує, наскільки активно установа кредитує клієнтів і чи справно ті повертають борги.
Іншими словами, кредитний портфель банку — це показник його “здоров’я”: якщо більшість кредитів повертаються вчасно, компанія працює стабільно. У цій статті розглянемо, які бувають види кредитного портфеля, як його аналізують і що саме він показує про ефективність роботи фінансової установи.

Що таке кредитний портфель простими словами

Кредитний портфель — це сукупність усіх виданих кредитів компанією чи банком. Простими словами, це усі позики, видані фінансовою установою своїм клієнтам.
У портфелі можуть бути різні позики: короткострокові, довгострокові, споживчі, іпотечні, бізнес-позики тощо. Якість кредитного портфеля показує, наскільки успішно компанія працює з клієнтами й чи повертають їй гроші вчасно.

Н2 Види кредитного портфеля

Кредитний портфель МФО і банку буває кількох видів. Розглянемо основні з них. 

  1. За складом:
  • валовий (усі кредити, видані компанією та ще не повернуті на певну дату);
  • чистий (той самий валовий портфель, але з урахуванням резервів, які банк відкладає на випадок, якщо хтось із клієнтів не зможе повернути гроші).
  1. За типом позичальників:
  • кредити юридичним особам (компаніям, бізнесу);
  • кредити фізичним особам (населенню);
  • міжбанківські (позики, які один банк видає іншому).
  1. За валютою:
  • гривневий портфель (усі кредити в національній валюті);
  • валютний портфель (кредити, видані в доларах, євро чи іншій валюті).
  1. За рівнем ризику:
  • оптимальний (має мінімальні ризики та високий прибуток);
  • збалансований (має помірні ризики та стабільний дохід);
  • ризик-нейтральний (має низькі ризики та невисокий прибуток);
  • ризикований (має високий прибуток і високу ймовірність втрат).

Ціль будь-якого банку або фінансової компанії — знайти золоту середину між доходом та ризиками. Тому грамотне управління кредитним портфелем — основа здорової фінансової політики.

Кредитний портфель банку та МФО: відмінності

Банки та мікрофінансові організації мають спільну мету — видавати кредити, але формування кредитного портфеля у них суттєво відрізняється. Головні відмінності — у масштабі, ризиках, способі управління та швидкості рішень.

Критерій

Банк

МФО

Розмір і структура

Великі кредити на значні суми: іпотека, автокредити, бізнес-позики. Портфель складається зі сотень чи тисяч угод.

Тисячі невеликих позик — зазвичай до 30 000 грн. Кредити короткострокові, рішення ухвалюються автоматично.

Рівень ризику

Позичальників ретельно перевіряють: доходи, робота, кредитна історія. Ризик нижчий, але процес довший.

Рішення приймаються швидше, часто без довідок про доходи. Ризики вищі, але компенсуються короткими строками та високою оборотністю.

Джерела прибутку

Основний дохід — відсотки за великими кредитами та банківські комісії.

Прибуток формується з великої кількості коротких позик і високої швидкості обороту коштів.

Гнучкість управління

Рішення приймають вручну, контроль суворий, зміни впроваджуються повільно.

Управління автоматизоване: система сама оцінює клієнта та адаптується до ринку.

Як оцінюють якість та аналізують кредитний портфель

Головне в роботі кредитора — не лише видати кредит на карту, а й простежити за його поверненням. Для цього регулярно проводять аналіз кредитного портфеля. Мета проста: зрозуміти, наскільки “здоровий” портфель і чи не зростає ризик неповернення коштів.

Оцінку проводять за такими показниками:

  1. Рівень прострочених кредитів. Чим більше прострочок, тим гірше для компанії.
  2. Середня відсоткова ставка. Вона показує, чи вигідні для банку видані кредити.
  3. Терміни кредитів. Довший термін — більший ризик. Тому важливо зберігати баланс між короткими та довгими позиками.
  4. Структура позичальників. Важливо знати, кому видають кредити: фізособам чи бізнесу, постійним клієнтам чи новим.
  5. Резерви на покриття ризиків. Важлива задача управління кредитним портфелем — створити “подушку безпеки” на випадок форс-мажору та великого відсотку неповернення.

Як проходить аналіз

Зазвичай перевірка проводиться щоквартально або частіше, якщо економічна ситуація змінюється. Інформацію аналізують автоматизовані системи та фінансові аналітики. При виявленні проблем (наприклад, зростання прострочень) компанія змінить умови кредитування або відкоригує ризикові ліміти.

Як ми вже зазначали, для будь-якого кредитора надважливо утримати баланс між прибутковістю та надійністю. Адже надто ризикований кредитний портфель банку може швидко принести збитки, а надто обережний — втрату прибутку.

Управління кредитним портфелем: ключові методи

Кредитний портфель не можна просто “створити і забути”. Його треба постійно контролювати й оновлювати, адже фінансові ризики змінюються щодня, разом із ринком, законодавством і поведінкою клієнтів. 

Головна задача кредитора — утримати баланс між прибутком і безпекою: щоб кредити приносили дохід, але не створювали ризику неповернення.

Ефективне управління починається з розуміння того, які бувають види кредитного портфеля — за типом позичальників, рівнем ризику, термінами або галузевою структурою. Саме від цього залежить стратегія роботи банку чи фінансової компанії.

Основні методи управління кредитним портфелем:

  1. Диверсифікація. Банк розподіляє кредити між різними типами клієнтів, галузями та регіонами. Це знижує ризик втрат: якщо один сектор “просідає”, інші продовжують приносити прибуток.
  2. Оцінка ризиків перед видачею кредиту. Прибутковість кредитного портфеля напряму залежить від того, насвільки якісно перевіряють кожного позичальника за кредитною історією, доходами, рівнем навантаження. Для МФО ці процеси автоматизовані — рішення приймає система за кілька секунд.
  3. Моніторинг поточних кредитів. Аналітики відстежують, чи клієнти вчасно сплачують борги. Якщо з’являються затримки, запускаються нагадування, реструктуризація або інші заходи.
  4. Формування резервів. Банк завжди створює фінансову “подушку” — резерви, які покриють можливі втрати, коли трапляються проблемні кредити/прострочені кредити.
  5. Аналіз кредитного портфеля і коригування стратегії. Якщо зростає кількість прострочених позик або падає прибутковість, банк переглядає свою кредитну політику: змінює ліміти, ставки або умови для клієнтів.

Ефективне управління кредитним портфелем — це як регулярне обслуговування автомобіля: не дає “поломкам” накопичитися. Саме тому стабільні банки та МФО постійно вдосконалюють свої системи моніторингу й ризик-менеджменту.

Висновок

Кредитний портфель показує, наскільки успішно банк чи МФО працює з клієнтами.
Якщо кредити повертаються вчасно — компанія надійна й стабільна. Якщо ні — це сигнал, що треба змінювати підхід. Регулярний аналіз і грамотне управління допомагають уникати збитків і зберігати довіру клієнтів.

 
Назад
36