Договір позики — це угода, за якою одна особа передає іншій гроші або інші речі, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму коштів або аналогічне майно у визначений строк. Правова основа – ст. 1046 Цивільного кодексу України.
Особливість договору позики полягає в тому, що він починає діяти не лише після підписання, а з моменту фактичної передачі грошей чи майна. Саме тому важливо мати підтвердження того, що кошти дійсно були передані – наприклад, розписку, банківський переказ або інший документ.
Договір може передбачати як повернення коштів із відсотками, так і без них. Якщо сторони домовилися про безвідсоткову позику, це бажано прямо зазначити в документі, щоб у майбутньому не виникало суперечок щодо умов повернення.
Позика, позичка, кредит: у чому різниця
Назви цих договорів схожі, тому їх нерідко плутають. Насправді ж кожен із них має свої особливості. Розглянемо ключові відмінності в таблиці нижче:
|
Ознака |
Позика |
Позичка |
Кредит |
|
Предмет |
Гроші або речі, визначені родовими ознаками |
Індивідуально-визначена річ |
Виключно грошові кошти |
|
Оплатність |
Оплатна або безоплатна |
Завжди безоплатна |
Завжди оплатна (відсотки) |
|
Перехід права власності |
Переходить до позичальника |
Не переходить |
Переходить до позичальника |
|
Хто може надавати |
Будь-яка фізична або юридична особа |
Будь-яка особа |
Лише банки і фінансові установи |
|
Форма договору |
Письмова (від 10 н.м.д.г.), усна — до 170 грн |
Письмова |
Письмова (обов'язково) |
|
Правова основа (ЦКУ) |
Ст. 1046–1053 |
Ст. 827–836 |
Ст. 1054–1056 |
Варто запам'ятати: якщо ви позичаєте другові гроші – це позика (ст. 1046 ЦКУ). Якщо надаєте у тимчасове безоплатне користування річ (наприклад, автомобіль) – це позичка (ст. 827 ЦКУ). Якщо кошти надає банк – це кредит (ст. 1054 ЦКУ).
Сторони договору позики: хто може бути позикодавцем і позичальником
Позикодавцем і позичальником можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. На відміну від кредитного договору, де кредитором може виступати лише банк або фінансова компанія, для укладення договору позики спеціальний статус не потрібен. Головне, щоб сторони мали необхідну цивільну дієздатність.
Якщо позика надається між членами сім'ї або подружжям і йдеться про значну суму, варто заздалегідь подбати про належне документальне оформлення домовленостей. Це допоможе уникнути суперечок у майбутньому та спростить захист прав сторін у разі виникнення спору.
Форма договору позики: коли потрібен письмовий договір або розписка
Щоб у майбутньому не виникло спорів щодо повернення коштів, важливо правильно оформити передачу грошей. Найнадійніший варіант – укласти письмовий договір позики або взяти від позичальника розписку.
Усна домовленість
Теоретично закон допускає усну форму договору позики між фізичними особами на невеликі суми. Однак на практиці такий спосіб оформлення є ризикованим, адже у разі спору довести факт передачі грошей буде складно.
Письмовий договір
Якщо йдеться про значну суму або однією зі сторін є юридична особа, позику варто оформлювати письмово. У договорі бажано зазначити:
- дані сторін;
- суму позики;
- строк повернення коштів;
- порядок повернення;
- умови щодо відсотків (якщо вони передбачені).
Нотаріальне посвідчення договору зазвичай не є обов'язковим, але може стати додатковою гарантією для сторін.
Чи достатньо розписки
Так. Розписка може підтверджувати факт отримання грошей і часто використовується замість окремого договору. Головне, щоб вона була складена належним чином.
У розписці варто вказати:
- дату складання;
- ПІБ сторін;
- суму отриманих коштів;
- строк повернення (за наявності);
- особистий підпис позичальника.
Чим детальніше оформлені документи, тим простіше буде захистити свої права у разі виникнення спору щодо повернення боргу.
Відсотки за договором позики: коли нараховуються і як визначаються
Сторони можуть самостійно домовитися, чи буде позика відсотковою (ст. 1048 ЦКУ), та визначити розмір відсотків у договорі. Щоб уникнути непорозумінь, цю умову бажано прописати максимально чітко. Якщо договір передбачає нарахування відсотків, варто зазначити їхній розмір, порядок розрахунку та строки сплати.
Водночас у деяких випадках позика вважається безвідсотковою. Наприклад, коли між фізичними особами передається невелика сума для особистих потреб або коли предметом позики є не гроші, а речі.
Практична порада: якщо сторони домовилися, що позика є безвідсотковою, краще прямо вказати це в договорі або розписці. Так ви уникнете різного трактування умов у майбутньому.
Важливо: за прострочення повернення позики позикодавець має право вимагати сплати 3% річних від простроченої суми та відшкодування інфляційних втрат (ст. 625 ЦКУ) незалежно від умов договору.
Повернення позики: строки, порядок і дострокове погашення
Строк повернення позики встановлюється договором. Якщо строк не визначений або визначений моментом пред'явлення вимоги – позичальник зобов'язаний повернути позику протягом 30 днів з дня отримання відповідної вимоги позикодавця (ст. 1049 ЦКУ).
Дострокове повернення безвідсоткової позики допускається у будь-який час, якщо інше не передбачено договором. Відсоткова позика може бути повернута достроково лише за згодою позикодавця, якщо договором не встановлено інше, — адже позикодавець втрачає очікувані відсотки.
Особливості під час воєнного стану
Відповідно до Закону №2120-20, під час воєнного стану для позичальників діють додаткові законодавчі гарантії. Зокрема, кредитори та позикодавці мають дотримуватися встановлених державою обмежень щодо відповідальності за прострочення та зміни умов договорів.
Якщо виникають труднощі з поверненням позики, варто ознайомитися з актуальними нормами законодавства або звернутися за консультацією до юриста. Це допоможе зрозуміти свої права та уникнути неправомірних вимог з боку кредитора.
Водночас важливо пам'ятати, що навіть за наявності пільг і тимчасових обмежень зобов'язання щодо повернення основної суми боргу не припиняються.
Як убезпечити себе при наданні позики
Якщо йдеться про значну суму, позикодавець може додатково захистити свої інтереси за допомогою забезпечення виконання зобов'язань. Це підвищує шанси на повернення коштів у разі виникнення проблем.
- Порука. Поручитель бере на себе зобов'язання відповідати за борг, якщо позичальник не виконає своїх обов'язків. Такий механізм оформлюється окремим договором і часто використовується, коли сторони хочуть підвищити рівень довіри до угоди.
- Застава. Як забезпечення можна передати в заставу автомобіль, нерухомість або інше цінне майно. Якщо позичальник не поверне кошти, заставлене майно може стати джерелом погашення боргу в порядку, передбаченому законом.
- Інші способи забезпечення. Сторони можуть передбачити й інші механізми захисту своїх інтересів, якщо вони не суперечать законодавству та чітко зафіксовані в договорі.
На практиці для позик між фізичними особами найчастіше використовують письмовий договір, розписку, поруку або заставу. Саме ці інструменти допомагають уникнути більшості суперечок у майбутньому.
Як стягнути борг за договором позики: претензія, суд, виконавче провадження
Якщо позичальник не повертає гроші у визначений договором строк, позикодавець має право вимагати виконання зобов'язань у встановленому законом порядку. Типові позовні заяви та роз'яснення процедури стягнення доступні на порталі судової влади України.
- Претензійний порядок. Надіслайте позичальнику письмову вимогу про повернення коштів з зазначенням суми (основний борг + відсотки + 3% річних + інфляційні втрати). Відправте рекомендованим листом із повідомленням – це підтвердить дату вручення.
- Позасудове стягнення через виконавчий напис нотаріуса. Якщо договір нотаріально посвідчений – нотаріус може вчинити виконавчий напис без звернення до суду. Строк – протягом позовної давності (3 роки).
- Наказне провадження. Якщо сума боргу не перевищує 100 прожиткових мінімумів і є безспірною – подайте заяву про видачу судового наказу (спрощена процедура без судового засідання).
- Позовне провадження. При спірних відносинах або великих сумах – подайте позовну заяву до суду з вимогою про стягнення боргу, відсотків, 3% річних і інфляційних втрат.
Для подання позову обов'язково підготуйте такі документи:
- оригінал або нотаріально засвідчена копія договору позики або розписки;
- докази передачі коштів (банківська виписка, квитанція, платіжне доручення);
- розрахунок суми боргу з відсотками та індексацією;
- докази пред'явлення вимоги про повернення (рекомендований лист, повідомлення про вручення);
- паспорт та ідентифікаційний код позивача.
Позовна давність за вимогами з договору позики становить 3 роки. Відлік починається, коли позикодавець дізнався або мав дізнатися про порушення свого права (ст. 261 ЦКУ). Докладніше про порядок звернення до суду можна дізнатися на офіційному порталі безоплатної правової допомоги.
Назад